Жанлу Сьєфф, фотограф із прекрасними очима. Здається, якби до його У-хромосоми доточити ніжку, то це була б божественна модель для нього самого. Жінки, на яких Жанлу полював своїм об’єктивом, вирізнялися особливим шиком і прекрасністю, та якоюсь хвостатою історією, що елегантно звисала із кадру. Їх можна охарактеризувати «краса у стилі Сьєфф». Хоча крім жінок він знімав ще й чудові пейзажі, яскраві репортажі і дивовижні портрети, більш за все його творчість в’їдається в пам’ять саме завдяки жіночим образам (сьогоднішня підбірка присвячена виключно ним, причому тему ми звузили до улюбленого ракурсу Сьєффа - жіночим сідницям, наступного разу освітимо й інші привабливі ділянки тіла й творчості великого фотографа). У моїй класифікації фотографів та їх мотивів працювати із камерою є так звані типи «не проявленого Дон Жуана» (спілкування із жінками йому вкрай необхідно і він обирає собі ремесло, де це постійне спілкування буде максимально виправдане і оплачене) та «дослідника власної аніми» (ці фотографи-чоловіки теж фотографують жінок, але на відміну від попередніх, їх цікавить певний тип). Як на мене, Жанлу вдало балансував між цими двома типами. Через це навіть мав деякі проблеми із модними журналами. Він відкрито заявляв, що його цікавить не сукня, яка на моделі (якщо це не творіння його улюбленого Ів Сен Лорана), а сама жінка і її взаємодія із середовищем.
Жанлу одночасно і рокенрольний і класичній. Його грайливу манеру так часто переймали, що з’явився цілий пласт фото «під Сьєффа». Його ж техніка досконала. До кінця 90-х так і знімав у «стилі 70-х» (як сам про це висловлювався) на плівкові Лейку та Нікон. Певно, що імітації його робіт робляться несвідомо. Просто коли бачиш такі органічні картинки, то є велика спокуса їх програти і повторити.
Його дочка і наступниця, Соня Сьєфф, багато чого взяла від батьківської манери, приправивши її підбруталеною жіночою сексуальністю. Але це вже історія наступного випуску..
Марина Куценко
СтудіяФотоЛялька
Немає коментарів:
Дописати коментар