СтудіяФотоЛялька www.photographerdoll.com: липня 2010

четвер, 22 липня 2010 р.

Фотосесія із елементами тренінгу Фотогенічності

Студія Фото Лялька, справжня експериментальна платформа у галузі саморозкриття через фото. Тож спеціально для людей, обмежених у часі створили новий проект - Фотосесію із елементами тренінгу Фотогенічності. Що це означає і як ви можете це використати?

Все дійство відбувається у студії (за бажанням можна обрати зйомку на вулиці чи в інтер’єрі). Підготовка як до звичайної фотосесії (продумується образ, одяг, макіяж, зачіска, настрій, емоції). Цікаве відбувається далі. Спочатку ви дізнаєтеся про свої виграшні ракурси, риси та пози, про те, як вам можна найбільш гармонічно виражатися перед камерою. Як позбавитися страху камери і повністю заволодіти її увагою. При входженні у кожен образ застосовуються техніки, які вам дадуть змогу жити у кадрі і потім використовувати ці навики у подальшому знімальному досвіді.

Рекомендований час проведення: 2-3 години.

Рекомендоване місце проведення: студія (оскільки саме в студії ми відчуваємо більше всього страху погано вийти на фото, а значить матимемо нагоду трансформувати цей страх у корисну дію; якщо замовляєте 3 години, можна 1 провести за межами студії для повноти досвіду).

Рекомендована ціна: 550 гривень година.

Що ви отримуєте після: знання про свої виграшні сторони, про те, як себе слід вести у кадрі, як входити в образ, який колір, макіяж і одяг варто підбирати під які фото-події. Також набір технік розслаблення перед камерою, та чудові фото вас, які ви отримуєте на диску.

www.photodollstudio.com

середу, 21 липня 2010 р.

Психологічні портрети тварин Стіва Хоскінса

Як частіше всього фотографують тварин?

- ой який милий! – чік-чік.

- Ого, яка в нього дупа! – чік-чік.

- А не вкусе? – чік-чік.

Частіше це схоже на сите споглядання у зоопарку. Типу? он як ми від них відрізняємося. Або ж це дослідження у стилі Національного Географічного. Вражає, гарно, але відчувається позиція «вони» і «ми». І тут зустрічається такий чудовий фотограф із особливим поглядом на тварин. Він їх заводить до студії – цапа, індика, їжака, саламандру, котів, псів, змій, жаб, пеліканів… Виставляє світло, розслабляє їх і намагається осягнути своєю камерою їхній духовний світ!

Це так божественно! Починаєш розмовляти із всім цим звіринцем на світлинах і розумієш – немає ніякої різниці. В тих знімках так багато любові, поваги і цікавості, як до рівних створінь, що неможливо це проігнорувати.

До вашої уваги наша підбірка Стівавих робіт.

А для тих, кого зацікавив сам фотограф – його сайт http://www.stevehoskins.co.uk/ (крім фото тварин Хоскінс фотографує ще й дітей, машини і створює різні проекти).

Підготувала СтудіяФотоЛялька www.photodollstudio.com

понеділок, 19 липня 2010 р.

Жанлу Сьєфф - витончений співець жіночих сідниць

Жанлу Сьєфф, фотограф із прекрасними очима. Здається, якби до його У-хромосоми доточити ніжку, то це була б божественна модель для нього самого. Жінки, на яких Жанлу полював своїм об’єктивом, вирізнялися особливим шиком і прекрасністю, та якоюсь хвостатою історією, що елегантно звисала із кадру. Їх можна охарактеризувати «краса у стилі Сьєфф». Хоча крім жінок він знімав ще й чудові пейзажі, яскраві репортажі і дивовижні портрети, більш за все його творчість в’їдається в пам’ять саме завдяки жіночим образам (сьогоднішня підбірка присвячена виключно ним, причому тему ми звузили до улюбленого ракурсу Сьєффа - жіночим сідницям, наступного разу освітимо й інші привабливі ділянки тіла й творчості великого фотографа).

У моїй класифікації фотографів та їх мотивів працювати із камерою є так звані типи «не проявленого Дон Жуана» (спілкування із жінками йому вкрай необхідно і він обирає собі ремесло, де це постійне спілкування буде максимально виправдане і оплачене) та «дослідника власної аніми» (ці фотографи-чоловіки теж фотографують жінок, але на відміну від попередніх, їх цікавить певний тип). Як на мене, Жанлу вдало балансував між цими двома типами. Через це навіть мав деякі проблеми із модними журналами. Він відкрито заявляв, що його цікавить не сукня, яка на моделі (якщо це не творіння його улюбленого Ів Сен Лорана), а сама жінка і її взаємодія із середовищем.

Жанлу одночасно і рокенрольний і класичній. Його грайливу манеру так часто переймали, що з’явився цілий пласт фото «під Сьєффа». Його ж техніка досконала. До кінця 90-х так і знімав у «стилі 70-х» (як сам про це висловлювався) на плівкові Лейку та Нікон. Певно, що імітації його робіт робляться несвідомо. Просто коли бачиш такі органічні картинки, то є велика спокуса їх програти і повторити.

Його дочка і наступниця, Соня Сьєфф, багато чого взяла від батьківської манери, приправивши її підбруталеною жіночою сексуальністю. Але це вже історія наступного випуску..