четвер, 22 грудня 2011 р.

Новорічні подарункові сертифікати СтудіїФотоЛялька

   Подарунок-фотосесія - це попадання в точку! Навіть ті, що ніби "не люблять" фотографуватися згодом із великим потаємним смакуванням розглядають свої знімки, розвішують їх по квартирі, дарують родичам і друзям, а головне - вони тремтливо знову чекають наступної фотосесії!
   Як подарунковий ви можете обрати кожен із наших напрямків - Сімейна фотосесія, Індивідуальна фотосесія ("Розкриття жіночності", "Психологічний портрет"), Заняття фотогенічності із міні-фотосесією, Навчання азам студійної зйомки. 

суботу, 24 вересня 2011 р.

Віра, Любов і третє око



Обожню ім’я Віра. Це так лаконічно і глибоко. Так звали мою золоту мамочку. Чотири ненавязливі букви, а в них читаєш і любов, і смиренність і чисті антиегоїстичні тенденції..
Коротше, днями я фотографувала дівчинку Віру. Вона займається йогою, не вірить у магазинні креми для шкіри, користується оливковим маслом і має дуже багато пар сандалів.
Дівчину Віру легко фотографувати, вона люблячи дивиться в об’єктив, вона швидко вірить у запропоновані обставини.
Колись у Віри був коханий хлопець-фотограф. Про це вона згадує із красивим ностальгічним зітханням. Адже, як це класно коли люблячі очі оснащені камерою! (От і я кажу своєму коханому, як йому шалено пощастило, і що дарма він так рідко користується моїми фото-бонусами, все ж так не вічно, милий). Але потім їй стає веселіше, коли вона згадує, що він був просто пейзажистом і сфотографувати навіть кохану дівчину йому було важкувато. Від цього вона починає сміятися і кружляти подолом сарафану. А й справді, від пейзажистів дівчатам мало толку.  

Марина Куценко,

четвер, 11 серпня 2011 р.

Моя подруга Варвара

   У мене є одна розкішна подруга - Варвара Мацелла, лялькарка й оповідниця гуморесок. Їй 85 з половиною років і вона дивовижна. Я щоразу зустрічаюся із нею, потираю очі і вуха і таки не мара - це енергійне вінтажне тільце тримає відважну юну душу!
   Ми любимо фотографуватися. Я фотографувала її танцюючу і підплигуючу і коли вона їла яблуко і коли вона ловила рибу і коли вона автостопила машину і нарешті вирішили зробити просто щось жіночне і трішки хуліганське - чому б і ні - власне на цих якостях ми і зійшлися.
   Зустрічатися із Варварою десь - це ціла пригода назад у часі. Це єдина моя знайома без мобільного телефону. Каже, їй він не потрібен. Може й так. Це навіть цікавіше - вмикаєш інтуїцію і різні внутрішні навігаційні системи.
   - на 10 біля Пінгвіна на Фрунзе - добре?
   - ну давай.
Чекаєш.
 Телефонуєш її сину:
- Виїхала?
- Виїхала! Шукай!
10.00-15 - вглядуюся в усі обличчя, що пливуть у тролейбусах, трясуться у маршрутках і просто дибають тротуарами у наближеній зоні. Всі вони стають такими подібними, що доводиться робити гімнастику для очей. Старі жінки занадто старі і повільні, молоді молоді - але старі, середні теж не підходять.
   10.15-10.25 - після динамічної медитації на мерехтливі обличчя на мене починають плигати чортики - чоловічки в масках із бензо-косами. Вони реальні і їх так багато! Ніби якесь нло висадило десант - вони йдуть на червоне, на пішоходів, дирчать і ріжуть траву. - О ні, Варвара так би ніколи не вдяглася. 5 хвилин на спокій і випливає примадонна зустрічі - у вікторіанського типу синій новій старій блузі (як сама сказала - в самий раз для образу старушки). Каже, що вона вже оббігала всі ймовірні місця де я могла бути. Ну що ж - дякувати Богу!
    - Варавара Прокопівна - робимо із вас графиню?
  - А що там її робити, я і так графиня! Я ж Мацелла! Це італійське прізвище! Мої предки були італійцями і може й графами.
   - Варвара Прокопівна - а ви курили?
   - Ніколи!
   - Так таки ніколи?
   - Ага!
   - А може попробуєте для діла?
   - Ні!
   - То що, ви не актриса?
   - Ну давай!
    - А ти знаєш, я хочу в кіно ще знятися. Ти мене знімеш?
   - Ну, як дасть Бог, Варвара Прокопівно. Я залюбки!
   - Я б тільки так стала актрисою! Мене б взяли!
   - Так чого не пішли?
   - Не було коли, а зараз вже є.

середу, 3 серпня 2011 р.

Сімейний портрет, як весела фото-терапія

   Частіше за все, мені, як фотографу доводиться робити сімейні фото-сесії. Спочатку я внутрішньо бунтувала - якого бога воно мені здалося! Але почавши працювати із цими енергіями, зрозуміла - це божественно! 


   Сімейна фотографія аж ніяк не подібна до нервової весільної чи мильної лав-сторі. Всі вже давно знайомі із вадами і гарними якостями один одного, - тому тут мінімум бажання здатися кимось, а не собою. Частіше за все жінки на такі фотосети навіть макіяж не замовляють - хочуть бути максимально природними, і правильно - підтримую їх обома руками!
   Минулими вихідними мені пощастило попрацювати із дійсно веселою сім'єю. І якщо за словами класика, всі щасливі сім'ї однакові, то ті з них, що ще й веселі таки відрізняються від загалу. Мама-тато-доця - прекрасний комплект (я сама виросла у таких пропорціях). Мама - геніальне обличчя! Я кажу їй - У вас живе драм'актриса! - вона тільки сміється у відповідь і співає. О, як вона співає! Дочка - мамина копія у світлих тонах, із класичними близнюківськими бризками легкості та інтелекту. - Як тобі вчиться в школі? - Чудово, але коли б швидше закінчити! Тато - воїн із заслугами і глибоким всеохоплюючим досвідом. Такі всі цікаві і солідні по одному - а збираєш їх до купи  - казяться, як діти, і не на камеру - просто їм весело!
   Цікава річ, після подібних фото-заходів - у людей настрій, ніби вони у сніжки добрячих годин чотири гралися - і втомливо і вивільнення катарсичне і любов у очах один до одного і світу. Тому дякую часу, місцю і простору можливості долучатися до цього процесу і насолоджуватися ним. 

суботу, 30 липня 2011 р.

Трепетна німфа із очима лані

   Як правило, мені щастить із замовниками. Приходять люди-відповіді, люди-пояснення та люди-уроки. Чесно кажучи, я люблю працювати із непрофесійними моделями, коли фото використовується, як терапія, а не просто для естетичної картинки. Сьогодні ж у мене було дівчатко-відкриття, - дівчина знімалася вперше, але як каже моя бувала інтуїція це на всі сто потенційна модельна зірка.
   Юна-мила Настя, котрій мама на 16 років подарувала сертифікат на фото-сесію, це щось особливо неземне! Частіше за все, я сама працюю, як стиліст на своїх зйомках, - так і образ більш цілісно видно і за час приготування людини можна її більше впізнати і зрозуміти (часто коли працюєш із стилістом у парі буває втрата зв'язку із моделлю, - спочатку ти з нею познайомився без гриму, потім її ввели в образ через зовнішні атрибути, але вона ще не в ньому, із тобою, як фотографом, ще зв'язку немає, стиліст своє зробив і пішов, і тоді доводиться дооовго танцювати па-де-баски навколо людини аби привести її в необхідний стан). Коли наносиш грим на обличчя - це особлива комунікація! Можна зрозуміти сенс і призначення людини, просто наносячи їй тональний, побачити мільйони життів у очах, розтушовуючи тіні та здригнутися від небаченої чуттєвості окреслюючи губи. 
   У Насті обличчя-трансформер - це і німфа, ельф, королева, інопланетянин і ще дуже багато потенційних зародків. 

   Хай Бог благословить це прекрасне осяйне дитятко. Навіть якщо кар'єра моделі пройде повз, у неї в запасі ще так багато талантів - художніх, артистичних і просто чудових людських якостей.



Марина Куценко,

вівторок, 28 червня 2011 р.

Фото-йога семінар „Розкрий себе на фото через Кундаліні йогу”





Авторський семінар, на якому використовуються техніки Кундаліні йоги, прийоми фотографії та власний досвід для максимального розкриття особистості та більшого контакту із своїм я.
На семінарі ви зануритеся у глибоку подорож до своєї суті, позбавитеся острахів бути перед камерою, фотографом і самим процесом фотографування; навчитеся жити перед об’єктивом, отримувати щирі живі знімки та самим створювати свій індивідуальний фото-простір. Не виключено, що після семінару у вас прокинеться тонкий естет і це вплине, або й змінить вашу професійну і життєву направленість.
Семінар рекомендовано для людей, котрі готові зустрітися із собою, насолоджуватися своєю істинною красою і радувати нею інших.

Що з собою мати – зручний, приємний вам одяг (можете прихопити змінний і якісь близькі вашому серцю аксесуари), фотоапарат (можна телефонний), негазовану воду, можете взяти килимок і легку ковдру для релаксації.
Місце та час проведення: субота, 16 липня, 12.00 – 15.00. Вул.. Льва Толстого 23, студія Богиня.
Вартість: 150 гривень
Кількість учасників обмежена (до 6 чоловік), тому про участь попередьте заздалегідь – 0667634044 Марина Куценко.

середу, 27 квітня 2011 р.

Новий вигляд нашого сайту

   Наш сайт вирішив оновити свій гардероб і замовив нове прекрасне дизайнерське вбрання. Але ви знаєте тих дизайнерів та іменитих кутюр'є, - треба чекати довго!:) Ну і в очікуванні дива, ми одягнули його у доволі стильний прикид власноручного виробництва;). Ми всі в захваті - можете приєднуватися до нашого кола:)) - www.photodollstudio.com. Як би там не було, ми вас любимо і залюбки якось сфотографуємо! А ще презентую дивовижну діву-сіріна - вона летіла-летіла, прилетіла і сказала, що відтепер буде нашим піар і навіть бренд менеджером на тонкому енергетичному плані. Ми швидко щиро зраділи, адже ця посада не оплачується ні металевими, ні паперовими, ні навіть електронними грішми, а користь від неї обіцяється бути не мала - ось вона, брюнетка зліва).

пʼятницю, 1 квітня 2011 р.

Гурченко в фото і нашій пам'яті


Цей місяць – час втрат істинних кіно-дів. Позавчора не стало фантастичної та епохальної Людмили Гурченко, дуже рідної серцям більшості з нас актриси. Її ангели таки сказали: Люся, стоп! Тож хай вони далі ведуть її світлими коридорами до вічного і світлого покою. Нарешті припиняться жарти щодо її концепції вічної молодості. Коли смерть забирає одного із нас, то вона одягає на нього покривало неосяжної містичності. Нам залишається лише згадувати, дивуватися і милуватися тінню цієї мега-енергійної талановитої особистості, що лишилася на кіноплівках та фото.
Сьогоднішня фото-підбірка присвячена саме цьому.








четвер, 24 березня 2011 р.

Ліз Тейлор - якою вона залишиться на фото

Елізабет Тейлор – одна із найпрекрасніших кіно-жінок, за якою із задоволенням спостерігала камери, фотоапарати та шанувальники з 10 до 79 років. Вчора вона залишила своє фізичне тіло. Це, по суті, і логічно – всі, хто народився рано чи пізно помирають. Однак, коли це трапляється із кіно-безсмертними, то це неймовірно дивує:
-  вона померла? Не може бути! Скільки ж їй було років?
-  Та вже 79?
-  79? А я думала всі 90!…
Чомусь люди старої кіно-школи здаються шалено старими, але із їхніми смертями все рівно важко мирися. Можливо тому, що ми щоразу передивляючись їхні фільми та фото бачимо їх юними, молодими, підстаркуватими, - важко миритися, що той з ким ти переживаєш і чиї одкровення ти слухаєш десь вже не тут..
Але на все вища воля – земля тобі пухом і світлого шляху твоїй вічній прекрасній душі!
У сьогоднішньому ж випуску пропоную переглянути підбірку фото Ліз Тейлор різного віку та образів, а також шматочок із мого улюбленого – Кішка на гарячому бляшаному даху, витонченого Теннессі Вільямса.