Клієнт-Лізун

   

Говорила мені моя наставниця, не великого розуму це діло фотографувати. Але ж все по обумовленості! Часом мені тільки телефонує клієнт і по тягучій енергії в голосі я вже чую, що це очєрєдной Лізун. Якась капость, якій і не фотографії треба, а просто енергії покушать. Якщо можна я відмовляю цю людину фотографуватися, однак це тільки спонукає на неминучість нашої фото-зустрічі. І я, від жадібності чи то догідництва берусь за провал.

   Це трапляється десь раз на рік, і недавно знову сталося. Ці люди часто дзвонять, дізнаються про тебе різну інформацію, щоразу уточнюють деталі, думають, знову дзвонять. Вони торгуються. Знову думають і знову дзвонять. Вони відчувають коли ти їси, або коли лежиш у ванній, вони виловлюють телефоном тебе на концерті і під час йоги - їм потрібна твоя енергія у максимально соковиту піковість. Оп - бемс - і не стало. Вірніше, якщо усвідомлено до цього підходити, то все залишиться, але все рівно, як яблуко надкушене. 

   Пофотографувавшись вони довго сумніваються чи гарні. Вони хочуть замазати всі пори, родимки і зморшки, а потім запитують, чи не пластмасові вони на вид. Так, пластмасові. Тоді просять повернути як було. І ще сумніваючись, вторгаються своєю лизунячою енергією у твій простір із проханнями дофотографуватися, дофотошопитися, пообщатися, словом..

   Лізуну потрібна любов, увага, поглажування і визнання. Тобі навіть шкода дивитися на його зморщену і виснажену душу. Однак Лізуни проти терапевтуватися, вони жадібні і хочуть урвати шмат і побігти, їм подобається певна агресія у здобутті енергії. Це не відповідає довірливій атмосфері у якій можна дійсно із фотосесії зробити терапію. Це стає нецікаво.

   - І яка із цього вторинна вигода?, - як любить казати мені мій внутрішній образований псіхолаг. - Може таки більша усвідомленість у спілкуванні і більша добірність із тими на кого медитуєш через об'єктив.

Я прєриваю мой абєт малчанія.. і любов до сентиментальних сімейних фотосесій.

   

Мкхх! Брр! Вух! Ну все. Майже рік і я згадала, що є пішущім фатографом. Коротше, я прєриваю мою мауну і цілком натхненно обіцяю пописувати свої хвото-гостроти. Адже ж було у мене більш-менш стабільних півтора читача (вони навіть дуже сумували, я відчуваю!:). І знаєте, навіть не читач, із якого може вирости потенційний клієнт, мотивує пішущого фотографа до дії. Це, що не кажіть, зов души, графоманська терапія і освобождєніє от мислє-шлака. Ось десь так чи щось подібне. 

   Із останнього фото-впєчатлєній - це моя улюблена тема - сімейна фотографія. Буквально у неділю трапилося знімати дві сім'ї - одна по замовленню, інша - друзі. Крім різних цікавих і не дуже моментів вирізнилося одне - у обидвох сім'ях дочки (а їм близько тридцяти) сіли по середині між батьками, і, згадавши свої дитячі фото, широко і наївно відкривши очі, обійняли своїх маму і тата. 

   Ну і що? Фото для інших людей ніякого шедевру не являє - але б бачили ви їхні аури у цей момент, як вони заряджалися любов'ю, теплом і турботою у цей момент! І, я, будучи учасником сесії відкритих сердець теж якось вплітаюся у ці потоки і така сентиментальна радість наводнює очі!

   

    

     

Віра, Любов і третє око

Обожню ім’я Віра. Це так лаконічно і глибоко. Так звали мою золоту мамочку. Чотири ненав’язливі букви, а в них читаєш і любов, і смиренність і чисті антиегоїстичні тенденції..

Коротше, днями я фотографувала дівчинку Віру. Вона займається йогою, не вірить у магазинні креми для шкіри, користується оливковим маслом і має дуже багато пар сандалів.

Дівчину Віру легко фотографувати, вона люблячи дивиться в об’єктив, вона швидко вірить у запропоновані обставини.

Колись у Віри був коханий хлопець-фотограф. Про це вона згадує із красивим ностальгічним зітханням. Адже, як це класно коли люблячі очі оснащені камерою! (От і я кажу своєму коханому, як йому шалено пощастило, і що дарма він так рідко користується моїми фото-бонусами, все ж так не вічно, милий). Але потім їй стає веселіше, коли вона згадує, що він був просто пейзажистом і сфотографувати навіть кохану дівчину йому було важкувато. Від цього вона починає сміятися і кружляти подолом сарафану. А й справді, від пейзажистів дівчатам мало толку.  

Марина Куценко,

фотограф, інструктор йоги, фото-драма-терапевт 

www.photodollstudio.com

Моя подруга Варвара

   У мене є одна розкішна подруга - Варвара Мацелла, лялькарка й оповідниця гуморесок. Їй 85 з половиною років і вона дивовижна. Я щоразу зустрічаюся із нею, потираю очі і вуха і таки не мара - це енергійне вінтажне тільце тримає відважну юну душу!

   Ми любимо фотографуватися. Я фотографувала її танцюючу і підплигуючу і коли вона їла яблуко і коли вона ловила рибу і коли вона автостопила машину і нарешті вирішили зробити просто щось жіночне і трішки хуліганське - чому б і ні - власне на цих якостях ми і зійшлися.

   Зустрічатися із Варварою десь - це ціла пригода назад у часі. Це єдина моя знайома без мобільного телефону. Каже, їй він не потрібен. Може й так. Це навіть цікавіше - вмикаєш інтуїцію і різні внутрішні навігаційні системи.

   - на 10 біля Пінгвіна на Фрунзе - добре?

   - ну давай.
Чекаєш.

 Телефонуєш її сину:
- Виїхала?
- Виїхала! Шукай!
10.00-15 - вглядуюся в усі обличчя, що пливуть у тролейбусах, трясуться у маршрутках і просто дибають тротуарами у наближеній зоні. Всі вони стають такими подібними, що доводиться робити гімнастику для очей. Старі жінки занадто старі і повільні, молоді молоді - але старі, середні теж не підходять.

   10.15-10.25 - після динамічної медитації на мерехтливі обличчя на мене починають плигати чортики - чоловічки в масках із бензо-косами. Вони реальні і їх так багато! Ніби якесь нло висадило десант - вони йдуть на червоне, на пішоходів, дирчать і ріжуть траву. - О ні, Варвара так би ніколи не вдяглася. 5 хвилин на спокій і випливає примадонна зустрічі - у вікторіанського типу синій новій старій блузі (як сама сказала - в самий раз для образу старушки). Каже, що вона вже оббігала всі ймовірні місця де я могла бути. Ну що ж - дякувати Богу!

    - Варавара Прокопівна - робимо із вас графиню?

  - А що там її робити, я і так графиня! Я ж Мацелла! Це італійське прізвище! Мої предки були італійцями і може й графами.

   - Варвара Прокопівна - а ви курили?

   - Ніколи!

   - Так таки ніколи?

   - Ага!

   - А може попробуєте для діла?

   - Ні!

   - То що, ви не актриса?

   - Ну давай!

    - А ти знаєш, я хочу в кіно ще знятися. Ти мене знімеш?

   - Ну, як дасть Бог, Варвара Прокопівно. Я залюбки!

   - Я б тільки так стала актрисою! Мене б взяли!

   - Так чого не пішли?

   - Не було коли, а зараз вже є.

Марина Куценко,

фотограф, інструктор йоги, фото-драма-терапевт 

www.photodollstudio.com

Трепетна німфа із очима лані

   Як правило, мені щастить із замовниками. Приходять люди-відповіді, люди-пояснення та люди-уроки. Чесно кажучи, я люблю працювати із непрофесійними моделями, коли фото використовується, як терапія, а не просто для естетичної картинки. Сьогодні ж у мене було дівчатко-відкриття, - дівчина знімалася вперше, але як каже моя бувала інтуїція це на всі сто потенційна модельна зірка.

   Юна-мила Настя, котрій мама на 16 років подарувала сертифікат на фото-сесію, це щось особливо неземне! Частіше за все, я сама працюю, як стиліст на своїх зйомках, - так і образ більш цілісно видно і за час приготування людини можна її більше впізнати і зрозуміти (часто коли працюєш із стилістом у парі буває втрата зв'язку із моделлю, - спочатку ти з нею познайомився без гриму, потім її ввели в образ через зовнішні атрибути, але вона ще не в ньому, із тобою, як фотографом, ще зв'язку немає, стиліст своє зробив і пішов, і тоді доводиться дооовго танцювати па-де-баски навколо людини аби привести її в необхідний стан). Коли наносиш грим на обличчя - це особлива комунікація! Можна зрозуміти сенс і призначення людини, просто наносячи їй тональний, побачити мільйони життів у очах, розтушовуючи тіні та здригнутися від небаченої чуттєвості окреслюючи губи. 

   У Насті обличчя-трансформер - це і німфа, ельф, королева, інопланетянин і ще дуже багато потенційних зародків. 

   Хай Бог благословить це прекрасне осяйне дитятко. Навіть якщо кар'єра моделі пройде повз, у неї в запасі ще так багато талантів - художніх, артистичних і просто чудових людських якостей.

Марина Куценко,

фотограф, інструктор йоги, фото-драма-терапевт 

www.photodollstudio.com

Фото-йога семінар „Розкрий себе на фото через Кундаліні йогу”

Авторський семінар, на якому використовуються техніки Кундаліні йоги, прийоми фотографії та власний досвід для максимального розкриття особистості та більшого контакту із своїм я.

На семінарі ви зануритеся у глибоку подорож до своєї суті, позбавитеся острахів бути перед камерою, фотографом і самим процесом фотографування; навчитеся жити перед об’єктивом, отримувати щирі живі знімки та самим створювати свій індивідуальний фото-простір. Не виключено, що після семінару у вас прокинеться тонкий естет і це вплине, або й змінить вашу професійну і життєву направленість.

Семінар рекомендовано для людей, котрі готові зустрітися із собою, насолоджуватися своєю істинною красою і радувати нею інших.

Що з собою мати – зручний, приємний вам одяг (можете прихопити змінний і якісь близькі вашому серцю аксесуари), фотоапарат (можна телефонний), негазовану воду, можете взяти килимок і легку ковдру для релаксації.

Місце та час проведення: субота, 16 липня, 12.00 – 15.00. Вул.. Льва Толстого 23, студія Богиня.

Вартість: 150 гривень

Кількість учасників обмежена (до 6 чоловік), тому про участь попередьте заздалегідь – 0667634044 Марина Куценко.

Новий вигляд нашого сайту

   Наш сайт вирішив оновити свій гардероб і замовив нове прекрасне дизайнерське вбрання. Але ви знаєте тих дизайнерів та іменитих кутюр'є, - треба чекати довго!:) Ну і в очікуванні дива, ми одягнули його у доволі стильний прикид власноручного виробництва;). Ми всі в захваті - можете приєднуватися до нашого кола:)) - www.photodollstudio.com. Як би там не було, ми вас любимо і залюбки якось сфотографуємо! А ще презентую дивовижну діву-сіріна - вона летіла-летіла, прилетіла і сказала, що відтепер буде нашим піар і навіть бренд менеджером на тонкому енергетичному плані. Ми швидко щиро зраділи, адже ця посада не оплачується ні металевими, ні паперовими, ні навіть електронними грішми, а користь від неї обіцяється бути не мала - ось вона, брюнетка зліва).

Гурченко в фото і нашій пам'яті

Цей місяць – час втрат істинних кіно-дів. Позавчора не стало фантастичної та епохальної Людмили Гурченко, дуже рідної серцям більшості з нас актриси. Її ангели таки сказали: Люся, стоп! Тож хай вони далі ведуть її світлими коридорами до вічного і світлого покою. Нарешті припиняться жарти щодо її концепції вічної молодості. Коли смерть забирає одного із нас, то вона одягає на нього покривало неосяжної містичності. Нам залишається лише згадувати, дивуватися і милуватися тінню цієї мега-енергійної талановитої особистості, що лишилася на кіноплівках та фото.

Сьогоднішня фото-підбірка присвячена саме цьому.

See the full gallery on Posterous

Posted via email from PhotoDollstudio

Ліз Тейлор - якою вона залишиться на фото

Елізабет Тейлор – одна із найпрекрасніших кіно-жінок, за якою із задоволенням спостерігала камери, фотоапарати та шанувальники з 10 до 79 років. Вчора вона залишила своє фізичне тіло. Це, по суті, і логічно – всі, хто народився рано чи пізно помирають. Однак, коли це трапляється із кіно-безсмертними, то це неймовірно дивує:

-  вона померла? Не може бути! Скільки ж їй було років?

-  Та вже 79?

-  79? А я думала всі 90!…

Чомусь люди старої кіно-школи здаються шалено старими, але із їхніми смертями все рівно важко мирися. Можливо тому, що ми щоразу передивляючись їхні фільми та фото бачимо їх юними, молодими, підстаркуватими, - важко миритися, що той з ким ти переживаєш і чиї одкровення ти слухаєш десь вже не тут..

Але на все вища воля – земля тобі пухом і світлого шляху твоїй вічній прекрасній душі!

У сьогоднішньому ж випуску пропоную переглянути підбірку фото Ліз Тейлор різного віку та образів, а також шматочок із мого улюбленого – Кішка на гарячому бляшаному даху, витонченого Теннессі Вільямса.

See the full gallery on Posterous

Posted via email from PhotoDollstudio