Ірвін Олаф міг би бути однокласником мого тата аби, аби, аби.. Сам Ірвін міг би стати журналістом чи декоратором аби не фото аби. Зараз же він один із найвідоміших фотографів – має, як комерційний успіх, так і заслужену мистецьку славу фото-хулігана.
Якось мене довго не вражали його фото-божевілля в журналах – зразу видно, що нідерландський дядечко із шаленою молодістю і вічно живими тарганами, що вже просто проїли його.
Потім я побачила його типу спокійні роботи – і якось знову ніяк. А потім мене якось занесло в Москву і якогось дива прямісінько з Київського вокзалу я попхалася в RuArts і потрапила на останній день його виставки. Так чудово приходити в останній день! Ніякого хворого ажіотажу. Роботи собі висять вже розслаблені – всі шпильки і слини захвату вже давно змилися і загоїлися. Вони вже в передчутті дороги і відпочинку. Мені саме там все сподобалося.
Ірвін неспокійний навіть спокійним. У ньому завжди є напруга. Тим, у кому вона присутня ці фото і присвячені.
А для тих, хто хоче більше фото-тіла – сайт Ірвіна, там можна побачити багато цікавого.
підготувала СтудіяФотоЛялька www.photodollstudio.com
Немає коментарів:
Дописати коментар