Був собі дехто Ернест Беллок. Такий собі огрядний дядечко. Працював собі бухгалтером. Потім якось він захопився фотографією.. і! (ви думаєте і тут почалося?!). Нічого подібного! Нічого тут не почалося. Він просто став ходити до студії і знімати сімейні, парадні, урочисті портрети на пам’ять, а також шкільні випускні альбоми і комерційні пейзажі. Так прожив він 70 з лишком років аж поки його приятель, після смерті, не знайшов під ліжком чемодан набитий негативами. Аж 20 років по його смерті (1949 року) фото Беллока були опубліковані, а зображення жінок на них стали класикою фотомистецтва.
Подейкують, що в кінці життя у Беллока у підвалі дома був підпільний бордель. Думається, що він був дуже тематичний і для людей із особливим смаком. Шкода, що він не фотографував дівчат із того закладу. хоча хто знає, який ще чемодан класики на нас чекає:),,
Певною мірою можна провести паралель із Тулуз-Лотреком і його його кабарешними дівами. Але якщо вчутися в саму суть, то подібного мало (лише час і одяг). У цих роботах мені вбачається розкриття своєї аніми, пошук в собі свого жіночого, чоловіком із стабільним заробітком і стабільним твердим сферичним животом. Його повій прекрасні - вони нагадують моделей старих майстрів і до них проникаєшся через автора особливою ніжністю.
Мого хрещеника звати теж Ернестом. Поки він любить лише фотографуватися. Але якщо років через 15-20 він захоче таким чином сублімовувати свою тінь, то я буду радіти і викладати його фото вже на якихось нових площинах.
Підготувала СтудіяФотоЛялька www.photodollstudio.com
Немає коментарів:
Дописати коментар